Я хотіла би піснею линути,
Поміж колоссям, нивами,
А доводиться просто гинути,
У душі вмиватися зливами.
Піднятися б вгору птахом,
Змагаючись з вітром, між скелями
Пролітати над кожним дахом,
Над понівеченими оселями.
І хотілося б, як маленькою
Прикладала подорожник до рани,
Назбирала в обидві жменьки я
І хутчіш утікала б до мами.
Спопеліла десь далеко пшениця,
Схоронили дитя у дворі
Чом тобі, кате, не спиться?
У Богом даній (священній) землі?
Чому вриваєшся в хату?
Нищиш, ґвалтуєш, вбиваєш?
Тебе прокляла кожна матір
Й ніхто вже не відспіває.
