Похорони
В містечку якось трапилась подія,
Помер єврей один, похилих вже років.
І все б нічого, ну помер – взяли б і схоронили,
Та в заповіті він одне бажання залишив.
Що б спадкоємці разом з ним у труну спакували,
Всі гроші, що небіжчик накопичив за життя.
А, як обдурять, він повстане із могили,
І їх спокійним дням не буде вороття.
Зібралася родина, почали вкладати,
Як у гробу покійний, то для грошей місця вже нема.
Якщо спочатку гроші – починає тіло випадати,
Коротше, щось одне не влазить, а що робить ніхто не зна.
Тулили гроші так і сяк, від себе і до себе,
Ногами трамбували, що би простір зайвий зник.
І тут комусь прийшла ідея: - А давай те, но покличем ребе,
Він допоможе, він же мудрий чоловік.
Прийшов равін, послухав і сказав перед юрбою:
- Якщо вони разом не влазять, а ні вздовж і в поперек,
То ви готівку розділіть поміж собою,
А цьому поцу покладіть до гроба чек.
