2 0 4
⠀
Двісті днів розміняли. Америка вже не приймає.
А Німеччина ще в табори поселя тільки сім'ями.
- Що за кулька янтарна над нами повільно літає?
- Літнє сонечко світиться, грає із днями осінніми.
⠀
Каштани з землі глядять, мов очі оленячі.
Ось-ось кордон - телефончики чистіть пальцями.
Гадали - будемо в мирі жити все терплячи,
Але, війна не скінчилась разом із бабцями.
⠀
З вами - Аня, грошви візьміть небагато налом.
З вами - Віка. Яких вам ліків ще? Вмить добудем.
Обростаєм новими дорогами, іменами.
Зостаємось людьми, доки наша йде поміч людям.
⠀
Двісті днів розміняли. Двісті контактів в чатиках.
Пара тисяч історій таких, що сивієш заново.
Чуєш, мамо, чомусь війна геть не хтить кінчатися,
Розкажи - як прабабця юна ще партизанила.
⠀
Авторка Alja Khajtlina
Переклад Yurii Shybynskyi
⠀
⠀
ОРИГІНАЛ
⠀
Двести дней разменяли. Америка не принимает. Германия в лагеря принимает семьями.
Это что за жёлтый шарик между домами?
Это летнее солнышко.
То есть уже осеннее.
⠀
Где кума? В Париже? А раньше казалось бредом.
Неужели мы раньше знали, что значит усталость?
Неважно, насколько старые ваши кеды,
Если они - это всё, что у вас осталось.
⠀
Каштаны глядят с земли глазами оленьими.
Граница скоро. Почистите телефончики.
Мы думали, что мы мирное поколение,
Но нет, война на бабушках не закончилась.
⠀
Это Аня. Возьмите денег немножко налом.
Это Вика. Какие лекарства? Сейчас добудем.
Обрастаем дорогами, новыми именами.
Остаёмся людьми, пока помогаем людям.
⠀
Двести дней разменяли. Двести контактов в чатиках.
Пара тысяч историй таких, что седеешь заново.
Слышишь, мама, что-то война никак не кончается,
Расскажи, как прабабушка в юности партизанила.
час
