У всіх синдром - «відкладене життя»?!
Минуле вже роками пролетіло.
Щодня секунда наче небуття.
Зелене листя цьогорічне пожовтіло.
Я так чекаю, що настане день,
Той час, що так завжди його чекаєш,
Момент, що мить відкладених пісень,
В надії, що їх знову проспіваєш…
Та все ж життя іде не просто так,
Воно не в змозі просто зупиниться.
І все, що нам дається просто так, -
Не ціним, а сприймаєм як годиться…
Тому цінуймо все, що Бог дає,
Та будьмо вдячні за любов Його і милість,
І кожен день, що знову настає,
Хай буде нам екзаменом на зрілість.
09.11.2022.