Колись усі ракети прилетять додому,
вони повернуться до вас назад.
Ви не знайдете собі місця в світі цьому,
де б не знайшов вас всіх ракетний град.
Колись усі вони, немов птахи у гнізда
із вирію, як діти - стрімголов
летіти будуть так - аби не було пізно,
щоби творця їх дух не охолов.
Колись вам ці ракети з неба грянуть рясно!
У вирвах болю, сліз та у страхах
на очі упаде вам покарання пасмом...
Війна в своїх молотиме цехах
не лиш тіла гнилі та ваші чорні кості,
але й окрайці зсатанілих душ,
в яких немає вже нічого окрім злості -
Ні сповідь не зарадить, ні ретуш.
