Весь світ руйнйється, немов пісчаний острів.
І біль душі, що чути тут і там.
Скрізь сіє зло смертельний постріл.
І не вміщає розум доленосних драм.
Лінчує страх нестерпний щохвилини
І втім немає а ні гріха, а ні провини,
Тих, що відчувають з неба зло.
Бо вже й надії обрізане крило.
Така вже суть життя без миру і без дива.
Загляне в очі істина правдива
З ким ми по дружньому велись.
І нині на Бога уповаєм
І б'єм тих орків злим нагаєм.
Ще козаки не перевелись.
