між поснулими
у безлисті садами,
за вигоном, у сусіднім селі,
на лінії дотику неба й землі,
видніються між дахами
високорості ялини
з розлапистими гілками,
темні ізвіддалік,
наче спалені храми
з чорними на верхівках,
у небо встромленими, хрестами
темні,
ордою сплюндровані, наші храми…
стою і вдивляюсь навмисне –
може в нетрях ялинової пітьми
хоч копійчана свічечка де-небудь зблисне
…але так не завжди,
а тільки-но за негоди
коли ж сонечко визирне з висоти –
зникають сплюндровані храми
і чорні хрести,
пахне ладаном вічнозелена хвоя -
Господи!
Україна – слава і перемога Твоя
…Радість!
попливе
над садами сонними і дахами
ладаном і псалмами -
ми освітимо
наші домівки і храми
силою волі і зброї,
молитвами непохитними
і незборимими,
як сонце з-за хмар, серцями
29.11.2022
освітимо як написав хтось(це просто репліка в ютубі під фото темного нічного нашого міста) - "...настане день і ми знову засяємо, а вони (масковити) згаснуть назавжди..." дякую, пані Анно
