…Душа співає вглибині і не спинити спів ні заклопотаній мені, нікому, хто й б хотів як досконалість із нуля, вона - таємна вісь, і віра в те, що справжня я почую все колись… як проступає де-не-де моя глибинну суть - в думках, в натхненні, в почуттях - мої сади цвітуть і все, що назбирала я нам вистачить на двох: і шлях мій -цілий жбан чекань, надій й пересторог так сум,і радості мої перемішались вже вона все це, як надбання складає й береже настане день - поглянемо у глиб одна одній - і трохи сумно буде їй і солодко мені побачим в темряві зіниць - вогні прозрінь ростуть обнімемось і рушимо у безкінечну путь… © Олена Зінченко 17.01.2023
ID: 971260 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 18.01.2023 00:04:07 © дата внесення змiн: 18.01.2023 00:04:07 автор: Zinthenko Olena
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie