Тихо день схиляється до ночі…
Нитка кольорова пише полотно,
Стежать зі стіни ікони очі,
Повний місяць заглядає у вікно.
Тиша і дрімота огортають,
Звільна замовкають на вустах слова,
І свіча повільно догорає,
Віск гарячою сльозою вниз сплива.
Непомітно день кудись полинув
І ніколи не верне́ться вже назад…
Добре, як вдається дня хвилину,
Що минає швидкоплинно, цінувать.
Що б не скоїлось у день прожитий,
Що б не принесла прийдешня мить,
Господи, навчи мене молитись,
Вірити, прощать, надіятись, любить.
09.05.2015
