Сиджу, дивлюсь у низ з крутого схилу
На зелень майже всохлих пасовищ.
Строфа сама собою напросилась,
Зростаючи з словесних косовищ.
Навколо височіє різнотрав’я,
В заплавах зеленіє очерет,
В покіс, місцями, проситься отав’я,
Чогось злякавшись, птах пішов на злет.
Десь там, за здичавілим, тихим гаєм,
Почав брехати злегка лютий пес.
Мій друг промчав повз мене правим краєм
Махнув “Привіт”, та знов надовго щез.
Ростуть з землі горбато-гострі скелі,
Джерелам надаючи перший хід.
На скелях загніздилися в оселю
Мохи, пустивши корені в граніт.
Ще трохи, і повітря вже стемніє
Засвітяться вечірні ліхтарі.
І спека не на дуже посвіжіє.
Злетяться на вечерю комарі.
Мій рідний край. Маленька Батьківщина.
Проріс собою глибоко в мені.
З тобою я існую. Я - людина.
Я - ти. Ти - я. Ми разом назавжди.
2019 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
