Небо промениться ніжною блакиттю,
Зрідка плавають хмарки, як білий пух,
Подихом легким торкає вітер листя,
В шелестінні голосу я чую звук.
Де не гляну – все нагадує про тебе:
В трепеті листків – ледь чутний шепіт губ,
В сонячнім промінні – усміх добрий,теплий,
Подих вітру – ніжне доторкання рук.
Варто вії опустити на хвилину –
Біля тебе я відразу опинюсь
І в твоїх обіймах лагідних, пестливих
Я від ніжності розтану, розчинюсь.
Хтось назвати щастям може цю хвилину
Марень, нездійсненних і казкових мрій,
А мені без тебе сумно і тужливо,
Стан душі такий безрадісний, гіркий.
Хочу зникнути, за мною щоб скучали
І про мене щоб не знали, щезнуть десь.
Хочу повернутись, де б мене чекали,
Поруч бути з тим, кохає хто мене.
05.07.2015
