Ліна Костенко: геній є
Заговорила — вилікувала геть всіх... Навіть затомлену молодь. І дітей, і старих. Це від Бога. Сам — не знаю. Так і кажу: точно не знаю, запитаю про це в Христа.
1
Ви бачите — я ще не пішов до газової камери, як Марія Скобцова замість іншої людини, щоб заспокоїти тих діток, що їх запихали до камери…
Чому мати Марія — Кузьміна-Караваєва в першому шлюбі («Коли Ви стоїте на моєму шляху //Така жива, така красива...», О. Блок) — пішла? Бо так це — подобається Ісусу Христу. Це понад естетикою.
Марія Скобцова у своїй книзі «Типи релігійного життя» роз’яснила тогочасні аберації (викривлення) свідомості російського православ’я, воно ж і нині в цих смертельних збоченнях, типах православ’я:
1) тип синодальний (імперськість) — замість євангельської дії;
2) старообрядництво: заформалізованість земності й неприйняття новизни — замість творчості в світі, який змінюється;
3) естетизм — замість жертви, угодної Христу.
Ще є типи православ’я:
4) аскетичний;
5) Євангельський.
І до тих пір, поки не робимо так і те, що поставляє нас, самозакоханих, у самопониженні, в невигідності, в біді і терпінні за Христа, в ризику невигідного освітлення (що ж? тоді де тут — геній??) — то що доброго чинимо? Хіба подобаємось Христу?
Красивенькі поезії як відписка від важких питань віку —
краще, аніж слово, яке будить совість? (Естетизм замість помочі битому заюшеному Спасу — в біднякові...).
Говорять, що нелегко підніматись на таку міру самопожертви.
Це — правда. Але ж ніщо не є достатнім й нічим не сподобатись Богу, як лише пожертвувавши собою. Сам Христос — приклад.
Все є утопією в світі, крім любові, — жертви з любові, усвідомленої, в поміч людині.
Наприклад, мені стало легше дихать, коли читачі за рік роботи в сайті розпочали молитись…
Не закривати ж Христовий сайт — з читачами, які тисячами висять. І вдушує нас, як матір Марію в камері з дітьми, накинута на нас сіть світу… Дружніше б крилами — сіть на духовній висоті пропадає.
Там — дияволісти вбивали тіла, тут — вбивають душі. Роблять літературну смерть, і собі таки — духовну смерть...
Адже в політичній загазованості помислами (диявольська дія яких подібна дії паралітичного газу) т.з. «верхи» з часом виявляють себе як негодні…
Тому потрібно що — і хто? Потрібно, як я писав: живе й неживе, і видиме й невидиме перевищувати цілющою мудрістю і цілковитим розумом, які на презентації «Берестечка» в Ліні Костенко дійсно «перевершили всі сподівання…».
Було 22 березня. «Потрібно це все витримати», — промовила Ліна Василівна.
Боже, відбулось повернення Ліни? Відбулось.
Подобається Матері Божій.
2
Вище «злочинної сестри» (естради) — …як це повернення відбувалось в часі?
20.04.2010: Що творить Ліна Костенко?
(два уривки з твору)
«… об’ємні світи, з минулого. Чи багато хто знає: Творець-Христос через ці світи, створені нею, що є вища реальність, досконаліша і творчо живіша за плин життя в часі, спасатиме Україну… З Ліною Костенко в мене — одна справа, лише я чиню з «майбутнього».
«…щоби Україна постала у Вічності. Що потрібно для цього? Одне тільки.
Жінки, які живете в Україні, бачите Ліну Костенко?
Будьте як вона — цнотою, покірливістю своєму чоловікові, незрадливістю.
Бог подасть потрібне все; бо буде — кому. Якщо ж відпадете в темний вир, всеоднаковість і розпусту, буде вам кінець і Україні кінець. І Бог не поможе.
Бог сказав слово».
3
14.07.2010: Що лікує Ліна Костенко?
Якась паралель із святими? Ті також: кожен лікує від того, в чому сам твердий, переможець діамантовий.
Пам’ять — як водою живою повертає з Духом, пам’ять вибудовує, і з минулого преподібно «творить все нове»: Божий світ вищий — із цього...
Потрібна Ліна Костенко в Європі і в світі, і в тому числі Україні, — конче і надзвичайно.
Страшна вона, Ліна Костенко... Цього слова не казав ніхто.
А чому страшна?
Геній командує нею, віддає накази їй!
— Ліна Василівна страшна? — подивується дехто із знайомих людей. Вона не впадає в неясні невротичні стани, на відміну від Гете, не п’є, орієнтується генієм чудово, вільнячка цільної мудрості, орієнтир її ясний і правдивий — Логос-Христос: на відміну від Гете, фашистські лозунги не з’являються побіля неї...
В тому і річ, що вона, Ліна, здорова і загадкова... А світ і зокрема Європа — хворими дуже давно є.
Ви відчуєте, що то є правда — і ваше серце оживе. Затепліє!
Вона поєднує всіх з правдою Божою. Словом вибрана... Правді Бога-Слова — служить своїм словом. Невіста-душа з’єднана служінням з Словом-Христом.
Про інше — випадком дасть Бог.
4
15.07.2010: Чому — розум Ліни Костенко?
У сильну спеку щонайкраще перекладати псалми Давидові. Найперше — за стояння в позамежжі висот духу з’являється благодать: практично благодать захороняє від тілесної спеки...
Народ німотствує в спеку особливо; мізки плавляться.
І другий випадок — особливість слова Ліни Костенко.
Якась пружність сходу єсть, щаслива.
Ми ж спонукаємо Бога паланням серця ворушитись, отже, мудрий Бог ворушить спеками, розташовує в добрі в с е. Тож нехай буде по-Божому! і надалі важить слово чисте.
Тож посунуться спеки, уряди ожорстчаться, — в крайніх катаклізмах неминуче народиться вирішальне слово. Слово Бога.
«Ми навіть не знаємо, кого хоронимо» — ждуть сказати. Горді нічого не знають: горді не здатні від Бога навчатись... Інтелігенти творять переважно душевний хліб і оманливо називають його «хліб духовний».
Горді люди простять все, тільки не це: що ми самі по собі не творимо нічого! Бог творить, що видно і за цим словом: ми лиш в Божих руках.
Степам, деревам і птицям даємо вимовитись, і навіть ландшафту, своєю свідомістю, тому і зітхання Духу Святого чуєм.
Який безум! «Ясно, вона ж проста...». «Воно оте просте, як Ліна Костенко, просте й пряме...» — кажуть сучасні філософи-інтелектуали, кучерявисті думками, що «з душком».
Боже! Світ не знає Ліну Костенко.
Велику простоту, подібну Богу («Бог простий» — святі мовили. «Де просто — там ангелів зо сто» — казав св. Серафим Саровський...), оцю простоту майже всі молодші поставили як окрадення Ліною самої себе...
Сказаним словом чи двома всяка людина розбовкує про себе все... Де сама знаходиться вона.
Куди поділась глибина? «Попсою» — міста прихоронені.
Чи не кожен із сучасників не зміг, безвольний, пройти шлях, як вона. Шлях Поета, совістливої людини з надсильним характером. Без прогинів. Нерозвіянням дару Господнього. З тактом. З дивовижно яскравим і чемним темпераментом!!
Найбільш — в незримій боротьбі із самою собою. Як те небесним вибранцям личить. Це в промені слова, всеспалюючого...
І не побачити в ній Бога?
І не послухати?
І — не послухатись?
Світ не вартий поетів-людей таких, як Ліна Костенко... Світ зрікся їх.
На Ліні Костенко збувається Завіт Ветхий і збувається Новий Завіт: довголіття і любов! Розум і мудрість особливо-цільна (нікого не зрадила!!!), бо — в позамежній чистоті геній Божий є!
Без помочі Божої не можемо й точного слова правди сказати про неї... яка вона, поетеса Ліна Костенко.
В Ліні Костенко незглибне палаюче вогнем-світлом серце!!
А я — як в повісті «Тарас Бульба»:
Чую!..
26.10.2010
Стаття 2
Послухайтесь Ліни Костенко
Оце й витримай!! Не лише висловити темні сфери душі,
але в таїні Божій — змістоформою новою подолати їх, —
ось радість титана, трагедія й радість за звільнення душ;
у нім нема песимізму!!
І.Ш.
1
У запитанні-відповіді, як завжди в цілому, є і міра глибини власне відповіді, і вміщання потенціальності власне запитання; глибина і висота, як ви знаєте, духом проникливого запитання вміщує взаємно можливу місткість запитання і торкання дражливого тіла Божої слави. Ніхто так не пише. Ліпше — усна традиція, достеменно.
Покиньте все, бо ще ліпше — мистецтво промінення духом. Біля Учителя.
Ви, сучасники так звані… у найсмішнішому становищі. Чи сягнули прагматичного денного стану Сократа — ви нічого не знаєте? Запитання поставлено.
Встаньте внутрішньо: себе хороните, як не знаєте стану свого…
І не опікаєтесь прямотою зуху: з трьох найвищим є торкання слави Божої. А чому це ви знов хотіли б опасти до колій людських, звичаєвих?..
В висоті чутливого запитання, бажано — тут же народженого, поміччю Духа вдавалося б знаходити мінімум потенційного зааранжування конкретної відповіді. Вектор запитання завжди догори.
Тобто, дієвіш за думку — слово запитання, яке прозвучало. Слово запитує — Дух відповідає: в Богові торкається велетенська воля Божа, як ви здогадуєтесь, щодо можливої конкретності відповіді.
О, якби ви змогли слухати волю Божу… А то Бог «дає яблуко», ви ж розвертаєтесь, — і йдете геть.
І не знатимете, якщо не вчитиметесь мистецтву взнавання волі Божої — щодня! Хіба ви тупі… і навіть знаючи про мертвоту заготовлених наперед запитань мікронних журналісточок… Ви Бога любите?
Шизофреніки православні ви — чи не всі. Мертво ульотні в безвиїздно наївних протестантів — в інтелектуальній січці, в страху художньої цільності і — будь-якої цільності.
Друге запитання було поставлено духом моїм. Не лежіть…
І ви, на прикладах конкретних відаючи атмосферу запитань-відповідей в живості волі вашої в присутності Бога, Його волі живої всеємновизначальної, — тримаєтесь мертвості…
Не стане волі ставити запитань.
Ні глибоко-високих, ні поверхових — ніяких.
Не стане поетів. Не стане потрібним таїнство. Й запитання. Дивіться ви: люди — німі!
А яка воля Божа? Знаходитись у протестантськи-науковому перетині та й нявкати?! Що у глибині запитання є вже саме можливість і відповіді?
Якщо Ви глянете на шнобельних лауреатів та й потім ніби опам’ятавшись на… такого мене… зарегочите як шаленець: зарегочите і впадете із стільця!
Навіть двокрапку поставив для опори на всяк випадок.
Викиньте телевізори, тих наставників-священників, що вони сильніші і за єпископів у — мертвості.
Завершуватиму закидати провалля поміж церковним і світським, хворі є — і там, і там. Весь світ без спільної мови, то ж — яка в них титанічність?
В Христі-Спасі хто, встаньте!
2
Це чому ви, з наукових, не можете сказати нового, над-епохального про Ліну Костенко?
А чи підтримує Ліну Василівну — Матір Божа? Це хто знає? Коливальний світ більш Церкві потрібен — а чи Сам Христос?
Те ви знаєте: приїжджають із США понюхати помідор, в Україні, український помідор розламавши, та і гірко заплакать? Та й зрадіть? А чому?
Недуховні переповнення столичні, чи продавати ж і вам неприродний маркетний ароматизатор?
Божа Мати дала почути голос з Небес? — благодаті подав Бог? — опісля неї нічого тлінного ніхто не хотів й не хоче!..
Чи ви не відомі справжні собі самі — зникнете? Смердять ті, які не в молитовності чи не наскрізь промоленими єсть!
Духом низькі, безмолильні! такі і пахнуть аміаком...
Це відомо?
Природні, зупинені своєю впертістю: упертість говорить про приховану душевну ослабу чи хворобу...
Кілька травм в дитинстві, при родах — участки надчутливості в мізку і страх, крізь нього — вполонення низьким космосом (учені й медики називають — підсвідомістю). Тож звідсіль — витискаюче вищий світ бажання людьми грошових мільярдів, шкідливе, а ще й непотрібне, бо лікувати треба — правдою, виліковувати — насправді...
Відомо це?
Як скажете про праведницю Ліну? — 80-річну, зверхочищену і надсвідому — рентген-локатор, що всіх наскрізь бачить?? Яка ні разу не збрехала??
Чи знову за площинним перетином скажете про її Об’єм?!
Через її художній історизм Христос-Творець возродить Україну — у вічність. Ви розумієте оце?!
Не вивчили ви світової культури, самозрадливість совєтська!
Скерована ницими по всьому світі програмація — поглуплення через пониження і забирання воль, людяності у всіх людей, — відомо?
Мовчите? Богородиці — хто особистий ворог?
Хто, як не диявол, виклик кидає, один і той же процес робить: прогинаються, зменшують велич Божу в собі люди? Підстроюєтесь під світ?
Велич Ліни Костенко зняти світовим стадом??
То хто це, як не диявол??
А велич — ознака краси Божої! Але стають люди глупотою світською.... Вони нічого тому і не можуть!..
Ледацюги всі!! Батьки з землею каторжно працювали — пішли до раю; а ви? без молитви, в місті?
Розслабленці! — без такої ж праці! — ви хочете до раю??
Соннії!.. Не заколихуєтесь піснями? То будуть в вас дєлішкі — чи, може, діла? То чого це заснули і стали ніким? Не собою в дусі-істині?!
Допустили кинути виклик святій Божій Матері, що в творчості моїй з Богом, також мені, що прочеше світ з Христом!
3
* * *
Режисеру KLIMу присвячую
Я іду по вулиці, як по лоджії
я нагнувсь підняти заколку
А якщо я при вас не молодшаю —
не плавлюсь в лик! — не красивішаю —
то не багато з вас толку...
Беріть стару «Комсомолку».
15.09.2010
Риза золота
Сергієві Волченку, братові в Христі
і пілотові, — присвячую
Мій сердечний ніжний друже,
Десь-то йдуть наші літа...
Чом на тобі, вірний дубе,
Риза золота?
На горі ми стали разом, —
А гора! горять літа!
Чом на тобі, ніжний друже,
Риза золота?
І не знаємо, й не взнають...
Хоч по наших по слідах
Ще прийдуть і заспівають —
«Риза золота...»
На горі ми знали дужість!
А гора — Гора свята.
Чом на тобі, вічний друже,
Риза золота?
1997
Встигнути б
Коли в’їжджати із Карпат…
У визалізнене по Отцю місто…
До душі різке хоче влізти:
Стирчить смердючий душопат
На всім смердючім техноплаті.
Обоє чують аромат! —
І хто укола встигне дати…
Біжіте, ери психопати:
Бо розверну дзвіницю я по плацу —
Та й встигну тим хрестом укола в попу дати! —
Святої-таки правди.
Святі по лінії Карпат є,
Свята Карпат єсть правда.
(Встигнув) дав я.
08.09.2010
Чому ніхто не здатен поставити насправді насущних запитань?
Бо — нема волі, нема волі в Христі.
Єдиний всесвітньозначимий фактор — Мати Сина Божого: Бог за благодаттю.
Чому не скажуть — хто Ліна Костенко? Спершу — це
сказати: хто — Ісус Христос? Духом Святим...
Що є температура? Ніхто не знає... Закорінено в теплоті: теж в Духові Святому...
Нічого не знають про речі спочаткові. Хто Ліна Костенко? Не знають! Явище спочаткове.
Земний ментал знає загибель, смерть, а дух — відає Христа, вічне життя з Богом.
Це ж як просто!
4
Cлід послухатись лише кількох людей. Тих, хто не зраджував Бога і творчість.
Послухайте поета — Ліну Костенко.
Правильно — думати тверезо: думайте серцем (духовним). Служіння Ліни Костенко — Україні, Божому цілому світу, тобто Богу Христу.
Світ нині іще реагує на справжнє, суттєве, Боже.
Але при таких людях не слухайте більше жодної людини, особливо — з політичних.
Піднімітесь поміччю Божої Матері в дух над природною фрагментарністю,
у знищення пристрастей згідно Христовому вченню (що те саме — над «боротьбою протилежностей», теж саме і в Каббалі, дзен, в суфіїв, подолання приземлених бажань — в буддизмі), це звільняє для Святого Духу!
Вашим духом з Духом Святим — побачите…
Істина Жива — Бог-Христос; істини маленької (наукової, тонкоенергетичної, природної і т.п.) — нема, не передбачено: то є самозакодовані нещасливі мізки у високих думках про себе… це — заблукування людей інших.
Світ сильно змінивсь, він не такий як рік тому… він шукає і реагує на енергію… Це прояв нового задуму Тройці Святої.
І я залишив гниль цього віку, я лиш в майбутньому, бо я тут і тепер духом, з Христом — у Центрі. На що світ нині реагує?
Світ зреагує і на справжню українськість! і на оцих — котрих Христос (!) взяв духом в Дух, бо прорвались…
Носії геніїв і сільський народ — не так зіпсовані, серцем все ж — справжні в Христі.
Китаю, тепер біомасі: половина китайців, люблячих сім’ю, прийме велику віру в Спаса-Христа; і поменше відволікайте мене…
Бо ви і не здогадуєтесь про жах і печать Божиих геніїв.
Поет Божий ставить поперед себе меч слова — низькі форми відскакують, боячись Божого змісту. І дочасові відскакують, учителі таких — біси; і несправжні опори відскакують, і також гниль інтелігентська «закучерявлена».
Все геніальне просте. (Бо Бог простий).
Унікальне не воює з жодною молекулою…
Якщо не послухаєтесь Ліни Василівни — то чи ви сприймете аристократизм правдивий?
Якщо не послухаєтесь її — нема лицарства. На тлі поета найчистішого, найудосконаленішого й тому здорового — видна нечистота, вся недосконалість, усе нездоров’я інших усіх…
Бо правда гірка, страшна: як ви не захочете (в силу хворої волі всіх!..) послухатись її, — а вона відає найпотрібніші, бо найменш звідані, смисли буття і Промислу, — Україна і світ премило закотяться в провалля.
Як вона працює? Немов Моцарт.
«Лягаю спати опівночі, встаю о п’ятій годині ранку. З ранку до вечора працюю. Від такої роботи я не заіржавію, чи не так?» (Моцарт-віруючий — віруючому своєму батькові).
На верхів’ях геніїв логіка — майже не потрібна, бо з висот світла причасності (Присутності) логіка є нижче, ув пітьмі… Пітьма ж — до логіки, але не до Бога ж… Пітьма схоче — не до Ліни Костенко.
«Свободы, гения и славы палачи!» — ці без Христа…
Тож таки нема жодної надії, окрім Христа. Тож християнське життя — поєднання волі Божої з волею людини. І цю таємницю слід шукати і запитувати. Якщо мистецтва взнавання Божої волі щодня не творити, то не знатимете подій.
Бо важливим є не воля людська, чи ще щось, а пряме благословіння Боже.
Досконалих, влаштованих у волі Божій — їх-таки запитували, принаймі — до революцій.
В багатьох було дворянське виховання. Вони не хотіли
нікчемно загинути…
Царі — запитували святих. Що буде, якщо «цар» сьогодні не запитає праведницю? Мабуть, він помре.
Бог зразу ж в Старому Завіті висловив сумнів: чи випрошені царі ліпше керуватимуть, аніж прямі Його пророки?
Знав: не ліпше.
То «царі» і патріархи однаково як уникали, так і уникатимуть пророків-поетів, як було і самого Христа?
Ця давня суперечність між пророками і архиєреями без Богоматері і Христа Ісуса не вирішувалась ніколи…
Вивіскові президенти і однобокі патріархи тепер — вони не спеціалісти, не компетентні в найнасущнішому: в просвітленні культури Христом…
Це ніби початок катастрофи, бо Христос і Сам на землі перемагав, і перемагає щораз в нужденному житті, тобто культурі…
«Верхи» кажуть, що їм і так добре. Не Христу добре…
Всі, хто провинився перед праведницею Ліною Костенко, вклоніться, як допотопні…
Ідіть, кайтесь — в Христовій Церкві.
Кожну людину, як те відомо, як і було, можуть визначити, прописати, змалити, зігнути — та й загнати в клітчину, наприклад — соціальну, зролювати, забрати людяність з людей як то нині (гвинтиком зробити, як в СРСР…).
Це покеровано твориться в усьому світі.
Зате поета геніального — ні. Ніколи! І — ніхто.
Інший світ, зброя: свята поміч Христа…
Як він залежить від одного Христа, ніхто йому не страшний, Бог такого охороняє. Як вільний вітер, він боїться лиш Бога одного! І княжий дар йому не потрібен. Отямтесь!..
Тож не роз’єднуйте те, що Бог з’єднав в мені: Христом просвітлену церквокультуру… В вас культура розцерковлена, а Церква — розкультурена!
Бо розумні кажуть: «Ви не праві, васі!»
Бійтесь Божого суду: ви не праві, світські і глупі церковні пересварювачі!
Трохи далі я поговорю щодо сотворення форми, особли-во — великої форми…
Тож 6 чи 7 мільярдів людей переконаються: вони є ближче до райцентру в духові, — не до Центру-Христа.
Послухайтесь ви Ліну!! Так вам ліпше. Легше вам буде.
Коли все спробували, але воно не спрацьовує, Бог доручає Свою справу — видющим поетам…
Не маєте смерті іще ви?! На правді — гордість виявляється, гордість не приймає її. «Бог противиться гордим». «Гордість осліплює». Що можете всі бачить? — Ви ще спроможні велике речення запам’ятати чи дочитати??
Переплутуєте внутрішню Гідність, достойність, із зовнішньою диявольською гордістю творіння??
Мовте Духом: Хто Ісус Христос? Гордих не запрошують в ученики, — їм ще вилікуватись потрібно...
Подивіться в скло або в дзеркальце: як Ви стали молодим в обличчі… отже, що? є багато духовних енергій в серці — і вище… це якість (!), благородство — духовність в Ісусі Христі.
Глибше якщо сказати: Серце-Погляд Бога... Це, наприклад, в Наталці Колісник-Половинці з «Майстерні пісні» у Львові.
Літвикладачки в Літінституті, в місті диму й болота, наполягають: нічого ви не пишіть з великої букви в поезії. Це бо мізки шиплячих безумних домашніх гусинь...
Дякуйте за спасіння Матері Божій.
Отже, Ліна Василівна — співтворець і провідник Ісуса Христа-Бога є. Геніальний Поет.
26.10.2010
ID:
974083
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.02.2023 10:04:30
© дата внесення змiн: 17.02.2023 10:22:50
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудово! 
