Це гарнеє щось, красне,
Чудовеє, прекрасне,
Що погляд наш чарує,
Голубить і милує,
Й без жодного вагання
Приємні почування
В душі в нас викликає.
А бачить і сприймає
В нас кожная людина:
Доросла і дитина
По-своєму, як знає,
Як серцем відчуває
Її. Мені з тобою
Відомо, що красою
Те люди називають,
До чого відчувають
Захоплення й відраду,
Але без маскараду,
А справжнії, відверті
Аж до самої смерті.
Нехай краса та згодом,
Із часу спішним ходом
Змін певних набуває,
Та в пам’яті лишає
Всі згадки нетаємні
І явні та приємні
У серці почування,
Допоки вже остання
Життя мить не настане.
Краса тоді розтане.
Євген Ковальчук, 18. 02. 2020
