В цікаві ігри грає підсвідомість...
Тікай, біжи - від себе не втечеш.
Шукаєш спогад правильний, натомість
думки неправильним чомусь печеш.
Цікаві ігри... І, не твої наче,
бо не до того вже тобі давно.
В руках старечих (що у снах юначі)
безцінний досвід, наче полотно
лягає м'яко, простеля стежину -
комусь дорогу, комусь темний ліс...
Родився й жив аби зліпить людину
з самого себе.
А чи все доніс,
що так старанно назбирав у торбу?
Чи, ідучи, потрохи розгубив
десь на шляху з горбА чи пак - до гОрбу?...
Все там - позаду. Нібито й не жив.
В цікаві ігри граємося часом,
все доганяючи самих себе.
А потім - вкотре пам'ять, ніби пасом,
по підсвідомості безжально б'є.
