Колись знов буде ліс, чисте небо і запах трави,
свіжа кава з собою, в дворах — ліниві коти,
сміх на вулицях та квиток на якийсь літак,
все ось так.
А ще будемо ми.
Ми, що завжди трохи невлад.
Що тоді не згодились нікому, тепер невпопад,
і за кимось із нас пустота, а за кимось хрести —
їх нести.
Їх нести і ховати під пальцями те, що нема,
недоствореність душ, недоречність без меж і без дна,
недостатність життя — пересиченість лихом стократ.
І суцвіттям стокроток ряди помарнованих дат.
Помарнованих днів у фантомах сирен і тривог...
Знаєш, там, в бліндажі, спить небритий і стомлений бог.
Ти ж бо бачив його.
Серед клаптів розстріляних снів —
тих підслуханих снів, сороміцьки украдених слів.
Слів чужих.
Не твоїх.
І ковтати вину мов вино
за оте, що було, а з тобою, однак, не було.
Колись збудеться так: чисте небо й незаймані сни.
А ще будемо ми.
Із війни, де не сталось війни.
_________________________________________________
Що ж — мене остаточно перемогла пунктуація. Чим більше я дивлюсь на оце все — тим менше я в ній певна))
Всі війни колись закінчуються. І ця не виняток. Правда, закінчиться вона не сама: її кінець наближують ті, що зараз в бліндажах, неголені (!) і стомлені. І ті, хто в тилу працюють на перемогу або допомагають ЗСУ у доступний їм спосіб. Правда, трохи віддаляють псевдобіженці, що наводнили Європу в погоні за халявою, але в сім"ї не без виродка.
Гарно, Акварелько
Що стосується "знаков препинания", то я би виділив комами "мов вино" (хоч маю сумнів), а ще одну кому поставив би перед "що було"
Marika відповів на коментар Дантес, 28.09.2022 - 23:49
Дантесе)) Я боялася, що через змінений нік ви мене загубите
Все так. В нас, в глибокому тилу свої заморочки і не завжди вони приємні і людей різних хватає Ну то таке. Все закінчиться і все в нас буде. Спасибі!
На рахунок "мов" - сама довго думала. Якщо читати вголос, то я там паузи не роблю, по правилах кому наче й треба, а наче і не треба - в залежності як те речення трактувати. Коротше, конкретно там вирішила не виділяти, навіть якщо помилка - будем вважати її авторською пунктуацією. А перед останнім "що", певно таки треба, дякую (чим далі від школи - тим з цією фігнею важче, бляха))
Ну то таке. Все закінчиться і все в нас буде. Спасибі!
(чим далі від школи - тим з цією фігнею важче, бляха))
