Ти мені справді Богом була дана
Для радості та щастя у житті,
Як промінець блиснув серед туману,
То я знайшов тебе у суєті.
Така блаженна, мила, терпелива.
З’явилась мені в бажаній порі.
В росинах скупана краса тужлива
При світанково-вранішній зорі.
Влетіла янголом, як було гірко,
І вивела на сонячну стезю…
Я любувавсь тобою, моя квітко,
Й обожнював у миті ці усю.
Любилися і рано побралися…
І наче два в одне сплели серця.
Ми бережно й сердечно обнялися,
Щоб разом йти, гадалось, до кінця.
Ти ніжністю обвила мою долю
І змалювала сяйні кольори.
Немовби розвернула парасолю,
Щоби гнізда не зрушили вітри.
Раділи донечці, а потім другій.
І ти між ними куполом була,
У слабостях їх, часто в думці тугій
Брала на себе біль їх, як могла.
Мене жаліла, та сама не спала,
Коли хворіли донечки малі.
Носила їх, співала, колихала.
Старалась втихомирити жалі.
Плекали їх… й дорослішали доньки:
Обом ти свою вдачу віддала.
І разом ми тулили їх долоньки,
Щоб в доленьках жила снага тепла.
Нас старіли літа, та не зуміли
Ми, видно, втримати свого тепла.
Мене чужі жінки уже манили,
А ти страждала та усе ждала.
Зятів прийняла, бавила онуків.
І далі берегла наше гніздо.
Не склалося… і винуватив круків,
Які між нас всівали тільки зло.
А я не звик просити та вмовляти:
Така вже в мене вдача непроста.
Й дружину іншу на раз-два шукати,
Яка не важно, лиш би «холоста».
А роки йдуть, їх важко зупинити.
Й сидить сива бабуся край вікна…
Красуні-Берегині тільки б жити,
Та на окраєць літ вона одна.
А той кого леліяла, жаліла
Не дуже часто згадує з теплом.
І нинішня, яка любов змінила,
Для нього стала справжнім ідолом.
Життя непередбачливо-мінливе:
То сваримось, то гідно живемо.
Та не робити б висновків стрімливо,
Бо всі земні й під Богом ходимо.
І якби там не повернула доля:
Помилки треба визнати завжди.
Коли й прогнутись варто мимоволі,
Будь-яким шляхом й в злагоду дійти.
Як відійшов й провина за тобою --
Відмолюй вік свої тяжкі гріхи.
Бо та, яка була дана судьбою
Єдина Берегиня на віки.
Ота, що береже ваше гніздечко,
Нехай воно уже напівпусте.
Та Богом їй дароване колечко,
А інші всі безлисте деревце.
ID:
977640
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.03.2023 18:32:54
© дата внесення змiн: 20.03.2023 18:32:54
автор: Marija
Вкажіть причину вашої скарги
|
