Миша й Кіт колись дружили,
Грали в схованки й лози,
До Кози по сир ходили
Через хащі по хмизу.
За густим дрімучим лісом
Паслась Кізка на лузі.
Біля хліву, під навісом,
Лежав сир на гарбузі.
Того сиру було вдосталь,
Щоб Коту і Миші дать,
Та одного разу обмаль -
Одному лиш можна взять.
Горлопанить Кіт: "Мені це!"
" Ні, мені! "- Миша пищить.
Упустили - сир-кружальце
Під підлогою зник вмить.
Помирити друзів швидко
Коза залюбки взялась:
"Хто дістане втрату хутко,
Тому й сир, це ж не напасть!"
Лапи пхає Кіт в комірки,
У шпариночки сує.
Прудка Миша шмиг у дірку,
Сир з-під полу дістає.
Кіт не зміг прийнять поразку.
Хвіст трубою і погнав!
Доганяти Мишу тяжко...
Так її і не впіймав!
Коли Кіт забачить Мишу,
Через сварку до сих пір,
Доганя, аж вітер свище,
Наче лютий дикий звір!
Chara Vinna
02.04.2023
класно!
