Коли дивишся на неї, то наче весь час був сліпий,
немов щойно прозрів і вперше дивишся на зорі,
неначе все життя тебе кутав чийсь задум лихий,
злі погляди хворі, злі подихи хворі.
Коли дивишся на неї, то наче приходиш до тями,
і приємно відчуваєш, що можеш бути собою;
немов силою тяжіння тебе небо витягає із ями,
де був укритий імлою, думкою злою.
Коли дивишся на неї, то вже бачити інше не хочеш,
тебе не цікавлять ні цифри, ні буквами створені шати.
І все, що так хочеться, це бачити її закохані очі.
Коли дивишся на неї, то просто хочеш – кохати.
