Щастя має, хто не просить,
Хто в житті не ледарює.
Є воно в того, хто досить
І старанно лиш працює,
Бо життя, немов на таці,
Щастя те не принесе.
Тільки у постійній праці
Зможеш ти здобути все
В цьому світі, що бажаєш
Палко так, та ще не маєш.
Лиш, якщо ти докладаєш
Всіх зусиль, його придбаєш.
Так, звичайно, друзі можуть
В тім тобі допомгти,
Й певен я, що допоможуть,
Та повинен саме ти
Всіх своїх зусиль докласти,
А не лиш вести розмову
І коли прийшлось упасти, –
Встати і йти далі знову,
Щоб до цілі всю дорогу
У своїм житті пройшов,
Щоби до її порогу
Дійсно врешті ти дійшов
І, поріг переступивши
У щасливеє майбутнє,
У минулім залишивши
Все, що нині вже відсутнє,
Що мов душу розривало
На частини, на шматки,
Що у розум навівало
Лиш гнітючії думки, –
Доти жити в нім лишитись,
П’ючи келих щастя з нього,
Доки серце в грудях битись
Не припинить дня одного.
Євген Ковальчук, 17. 08. 2020
ID:
986757
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.06.2023 19:36:05
© дата внесення змiн: 21.06.2023 19:36:05
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
