Коли слова товпляться в грудях,
І ти не знаєш, де від них подітись,
(Вони у заперті сидіть не люблять),
І хочуть, як птахи, десь полетіти.
Летять туди, де їм комфортно й тепло,
Де раді їм, де їх завжди чекають.
Ось у той час сказати їх дотепно,
Такі слова до глибини душі торкають.
Тоді так легше стане дихать грудям,
Бо їх почують ті, кому сказать хотіла.
Найкращі - подарую своїм друзям,
Так хочеться, щоб друзі їм зраділи...
Майстерно передали відчуття слів,що затаїлись у грудях!Коли все виплиснеш з грудей...нема сумнівів й жорстких ідей...Вже легше стане на душі...І вкотре ,як вперше.напишеш вірші!