Булгаківщина! На цей раз має вийти...
Хаос думок і почуттів не зупинити...
Стільки разів хотів вмерти...
Та янгол охоронець зупиняв...
Я переступив межу! У окультизмі
І не раз... Тепер духи заберуть мене в потойбіччя?
Містика, магія , можете не вірити...
Та я хотів навчитися...
Коли доля відібрала усе...
Я наче відлюдник...
Тільки плаща чи ряси нема...
Я хотів кохання, влади, слави...
Слава це омана... Сьогодні скандують ім'я , а завтра забули...
Але я занадто умію любити...
І ненавидіти занадто....
Так я наче в минулому...
А жити майбутнім не можу...
В теперішньому неможливо жити ...
Хотів наложити руки...
Жити то нестерпні муки...
Украдений сон... В думках пітьма...
Друзів мало... Так я дуже перебірливий...
Тепер ще й фобія роками
Не вітаюсь руками....
Мене забули... А колись...
Скандували ім'я...
Колись , в минулому житті
Ви не розумієте , що значить
Бути поетом(навіть простим)
Тепер украдено мій сон...
І я серед ночі пишу цей вірш...
Я колись мав славу!!!!
А тепер забуття...
Хіба це життя?
Навіть друзі дитинства мене забули...
А насмішок я не переношу...
Я вчився колись в найкращих поетів!!!
А геній літератури!
Назвав мене великою дитиною!
Трішки поваги прошу...
Тому що ви люди!!!
І ви мене звичайно не поймете...
Але життя стало нестерпним...
Хочеться славної смерті...
Коли життя не вдалося ...
Коли ти один проти всього світу...
Коли тебе зраджували
І не раз... А друзів було мало...
Коли поезія нічого не коштує...
Коли ти весь час дома...
Коли сльози через кохання
І приниження проливаєш часто ...
І коли після цього всього боїшся людей....
Простіть за цю сповідь...
Даремне я написав цей твір...
Всі живуть для чогось!
А для чого Я?
Мати сира земля укутає...
І я тоді не знатиму смутку...
А так я ніхто...
Мене зраджували часто...
Ті кого я любив, друзі , товариші
Отакий вірш я щойно написав...
Коли океан сліз , гнів , кохання , злість , ненависть , небажання жити як тепер я маю любити?
Страх , відчай , збентеження , сльози , льодяне серце, бажання мстити всім ...
Тепер ніхто і не згадає
Серце від кохання і гніву палає...
