Ти вже набрид...
Ти вже не тямиш,що говориш!
Ти вже спалив яєшню,і блукаєш десь далеко від погоди,
Яка тепер лиш і погіршується в цьому домі.
Ти вже нестерпний...
Ти не тямиш,що ти робиш!
Ти вже розбив тарілку,що летіла повз мого вуха,
І розрізала нарешті всі ці пута.
Ти вже не в собі...
Ти вже не маєш тої волі!
Ти вже чорта приволік,аби лиш тебе не чіпали
В цьому створеному тобою болоті.
Ти вже тікаєш...
Ти розбираєш все на запчастини.
І залишаєш мене тут саму,посеред голів тобою розбитих,
Не знаючи,як поводитись серед чистих душ.
