Завмерло все. Повітря мов струна.
Вечірня зірка в небесах горить,
В човні взялась за весла, попливла,
Ледь чути, як водичка хлюпотить.
Услід іскриться стежка срібляна,
А з вуст моїх аж до небес летить,
Вривається у тишу пісня голосна
Й під хмарами вечірніми звучить.
Вода затихла і не хлюпотить,
А місяць посміхається мені,
І вітер тихо з листям гомонить, –
Я зачарована сиджу в човні.
Сум невимовний мучить і гнітить,
Сльозами погляд мій заволокло,
Та срібний місяць шлях мій освітив,
І я взялася знову за весло.
Поглянула на зорі й ожила,
Схотілося уваги і тепла,
І віднайти отой привітний світ,
Без суму, в щасті жити сотні літ!
04.08.2016
