Крізь біль і відчай йде моя любов,
Іде до Тебе по стезі тернистій.
Не замовкає трепет молитов
В душі, у серці та у кожній книжці.
Мене в Тобі вбивали і не раз,
Мій рід на смерть пішов, але не зрікся!
І бачу я очей іконостас*,
І гени ще міцніші, ніж залізні.
Люблю, люблю й любитиму повік –
Моя земля від роду і до скону,
Не можу я любити віддалік,
З Тобою я тримаю оборону.
З Тобою біль у нас один – на двох,
На двох усі світанки променисті.
Мені Тебе подарував сам Бог,
Щоб тут гойдався рід мій у колисці.
*з допомогою архівів України встановлено
70 імен священнослужителів роду Шостацьких за 4 покоління
Це чудово! Людина має знати своє коріння!)) 
Пишіть мемуари, Людо! 
