там ходять, наче по нитках
над прірвами своїх сумлінь
стихаюча луна молінь
між полюсів погода/страх
вже не чіпляє за живе
воістину, без істин шлях
відтяте вкотре - заживе
очей побляклість / блискіт блях
втопають каравани трун
в ріллі кадастрових узбіч
між ребусів хрестів та рун
пустих надій співає бич
там ходять, наче по нитках
між вежами своє/чуже
у піксельних втопають снах
хто врятував - не збереже, -
байдужий бо. холодний дим
ховає матриці могил
тече багряним і рудим
світанок з присмаком кадил...
