День народження - зовсім не свято.
Я його зустрічаю нерадо
І пригадується мимоволі
Те, що викарбувано на долі.
У дитинстві чекала дарунків,
Молодою - кохання, цілунків
І добробуту. Як же без нього?
Не здійснилося з того нічого.
А життя, ніби сном, пролетіло.
Відстраждалося все, відболіло.
І чого вже чекати людині?
Забуття у глухій домовині.
Тільки вдачу уперту я маю
І останню надію плекаю:
Попри смуток, нещастя і біди,
Осоружну війну пережити.
Чомусь розпач підстерігає... Як молоді то раділи,з роками ми уже ніби щось втрачали...Але ж так і по житті є.Час минає...все забирає...Та нині в душах одна надія дожити до перемоги. З Святом Вас! Миру і добра!
