Пливе над морем, летить над кручами
Наш біль людський. І неминучії,
На жаль, хвилини і дні чекання
Додому рідних. І сподівання
Душею всею, що прийдеш скоро
В рідну домівку. І непокора
Словам жорстоким: «Його немає.
Загинув він. Дарма чекаєш».
Своєю вірою тебе тримаю.
І ти повернешся. Я точно знаю.
А поки серце б’ється в тривозі,
Тебе підтримую в важкій дорозі.
Своїм теплом тебе зігрію,
Поверну в серце твоє надію.
Ти тільки вір. Борись, тримайся,
Жени зневіру і сподівайся.
Ти просто знай – тебе чекаю.
Наші життя серцем єднаю.
