(продовження)
Самотність...
- У Харкові наш письменник дружби ні з ким не заводив і явно уникав усілякого спілкування, яке було йому не до душі. Читання заступало йому живих людей... (так свідчив Валер’ян Квітка)...
До сердечних скорбот, дражливої відсутності у сім’ї дитячого сміху, малорухливого способу життя у середині липня 1843 року додалася прикра застуда. Хвороба посилилася до запалення легенів. Одинадцять днів хворого мучила пропасниця, і перемогла…
Засновник української художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній національній літературі Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко після тяжкої хвороби у віці 64 років помер о п’ятій годині по полудні 8 (20) серпня 1843 року. Це сталося, як зазначали його сучасники, на руках коханої, але "суворої" дружини. Помер він у своєму невеличкому будинку, в слободі Основа, у тодішньому передмісті Харкова. У цій садибі письменник провів майже все життя. На похорон літератора раптом зібралось майже все місто.
Вмираючи Квітка, по "вдалому" виразу профессора Срезневського, міг усвідомлювати, що він чесно служив Богові та вітчизні.
Надгробок колишнього голови Харківської палати карного суду із білого мармуру стоїть над кручею, звідки видно весь Харків. А там, де раніше був маєток Квіток, тепер зеленіє парк, що носить ім’я письменника.
Текст твору на конкурс і коротку біографічну довідку надсилати із позначкою НА КОНКУРС КВІТКИ на ел-скриньку zeitglas.kaniv@gmail.com