Осіння мряка Борщагівку вкрила.
Не поспішаючи, дзвенить старий трамвай.
Такий близький й до серця мені милий -
Вже незнайомий рідний край.
"Колібрис" без сміття, але і без фонтану.
І парком врешті став сусідній ліс.
Незмінно лиш багрянцем покриває
Двір, коли з кленів опадає лист.
Пройдусь у "Юності" зеленим лабиринтом,
У "Лейпцигу" новий прогляну фільм.
Десь тут залишив я своє дитинство.
Все наче те, але вже я чужий...
