 |
| В душі зруйнованій, народження поета,
І знову муза ятрить до знемоги…
Здавалося рядки, мов яд куплета,
Приховують кайданами чужі дороги.
В душі спотвореній, і не потрібній…
Там де забула всі тривоги
Чужій тобі тай так не рідній…..
Я не топчу твої пороги…
В душі відродженій весняним вітром,
Торкаючись ванільним запахом спокус.
Лечу кудись я тополиним цвітом,
Підкорюю не знаний, ще Ельбрус. |
|
|
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | | | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
|
|
|
|
