Страхітливі метаморфози часу : дрібненькі пластилінові солдатики, якими в майже забутому дитинстві гралися з однолітками "у війну", раптом ожили через десятиліття, ставши реальними жорстокими. Замість тоненьких сірників у них тепер смертоносна зброя, котрою знищується цивілізація. І ота м'яка настільна фортеця з вежами трансформувалася в цілком боєздатну фортифікаційну споруду Бахмут чи Авдіївка, що стримує навалу новітніх східних варварів - "сусідів". Хто б міг колись із дітлахів передбачити сценарій розвитку карколомних буремних подій ? Хто міг подумати тоді серед грайливих безтурботних епізодів - усе розвиватиметься надто стрімко та войовничо.
А ще згадується, як спостерігали з цікавістю за мурахами червоними й чорними, коли ті починали мурашині битви. Згодом трохи старшими почалися також хлопчачі протистояння "один на один" десь за шкільними дворами подалі від вчительського пильного ока, ніби двоє боксерів під гучні коментарі оточення вирішили позмагатися за пояс Чемпіона Світу. Потім синці від ударів мастили жіночою пудрою, аби ніхто з старших не здогадався про хуліганські витівки забіяк.
Набагато гуманніше проходило лупцювання м'яча, де опоненти організувалися в команди й намагалися шкіряного загнати в протилежну рамку воріт. Часто замість неї ставили два великих камені. Бідолашна сфера також не завжди витримувала такого напору. Тоді її написали різним мотлохом, зшивали і продовжували ГРУ...
Ще пригадується кидання палицями в блискучі консервні бляшанки з відстані десяти метрів. Авжеж, точність і майстерність тут теж неабияк знадобилися. Такий собі прадавній прототип нинішнього диво - дрона чи не так ? Кидали ножиком в дерева - хто заб'є сталеве лезо у стовбур...Головне - ціль !
Дух затятого суперництва завжди присутній в дитячому чи підлітковому віці. На жаль, комусь цього мало. І вже велетенська територія (країною її важко назвати), схиблена на манії ефемерної "величі" прагне захопити у своє імперське стойло якомога більше чужої землі, маніакально вбиваючи усе живе довкола. Дитячі комплекси її ватажка-тирана бути "суперменом" зайшли надто далеко. Тільки "усім двором", себто усією демократичною спільнотою можна зупинити дане криваве свавілля і покарати жорстко підлого божка, його свиту - таку ж підступну й зухвалу - за усі злодіяння перед людяністю. Для них це всього лиш божевільна гра і ненависні маніпуляції мільйонами життів, для світу - спосіб вижити.
Дітлахи не могли ні подумати ні передбачити, а от Гаранти для того й вибирались народом і це їх прямий конституційний обов'язок. Для чого вони тоді взагалі, накази віддавати у нас прекрасно вміють і жінки. От безнаказаність правячої верхівки і їх ігри з життям та долями людей, на яких їм начхати і призвела та призводила завжди до трагедії. Кому потрібна ця колоніальна система та ця багаточисельна корупційна влада? Без неї ніяк? Як на мене не було б цих колорацьких жуків у світі - не було б і війн. З якої радості засранець маленький уже від народження стає імператором і вирішує долі мілліардів, за правом вбивць, які вбили його дідів та вивезли всі цінності з завойованих держав, за правом сильного одні експлуатують інших, нечисть і бандіти управляють долями цвіту нації, бариги користуються пільгами, а ті що своїми мозолями зробили все навколо живуть в проголодь і прославляють цих паразитів, бо страх виживання в крові кожного, а безумна дитина чи наркоман з ядерною кнопкою керує світом, тероризує любячих його батьків. Ми породили цю систему, своєю мовчазною згодою, своєю байдужістю. Кожен же каже, а що я зміню. Не змінюйте - вимирайте.
Ера продажних і брутальних чоловіків у політиці себе повністю вичерпала. Майже усі тирани чоловічої статі. Жінок - у Президенти ! Будь- хто з них, хто вміє нормально вести домашнє господарство, впорався б із країною. Може й війн поменшало б.
