По твоїх вершинах,
Ютубом, думками, душею літаю.
Лежу в квітчастих обіймах полонини,
І аромат кожною клітиною вдихаю.
П'ятдесят відтінків зеленого раю,
Змушують мрії горіти.
Знайти б квітку едельвейсу,
Щоб серце нею зігріти.
Хмарки мов душі, у просторі літають.
Ніжно торкаються вершини.
У парі з вітром над ними кружляють,
Пишуть тінями живі картини.
У прозоро-кришталевих очах,
Бачу втоплене небо і зорі.
Зустрітись б з ними у тихих ночах,
Та бракує сили й волі.
Завжди на сторожі, десь поруч таяться,
Подруга злива і товариш буревій.
Бувають привітні, а часом сердяться,
Демонструючи стихійний бій.
Ягідні поцілунки фарбують вуста.
Аромат чебрецю тьмарить мій розум.
Теплий вітер до себе пригорта,
Мило шепоче на вушко прозу.
Мої гори, мої гороньки Карпати!
Твої стежки на схилах, лікують рани.
Мрію, хочу, велич всю твою пізнати,
Бо краса та, для душі моєї храми.