Такий юний, веселий, грайливий,
Із зелено-смарагдовим чубом!
Які чулі, мов сон-трава, губи!
Який настрій - мажорно-мінливий!
То вбираєш у цвіт абрикосу,
То сльозами проллєшся на трави.
Тебе славлять і квіти, й отави,
І пташине дзвінке суголосся.
Я дивлюся, тамуючи подих,
Як ти пестиш волосся вербичці,
Заплітаєш у довгі косички.
Шлейф лишаєш рожевих магнолій.
Я так довго на тебе чекала:
Пізню осінь, засніжену зиму,
В шубку кутала душу раниму.
- Здрастуй, місяцю КВІТНЮ ласкавий!