Юлия Мусаковская
***
Как только ни называли:
большая вода, стихийное бедствие,
всемирный потоп –
но ни при чём здесь стихия и воля божья.
Река – изнасилованная,
преследуемая чужаками,
накрыла зелёные поля, сказочные дубравы,
белые дома с волшебством внутри,
вишнёвые сады рядом с ними,
клетчатые многоэтажки,
всё нажитое и пережитое,
рыбу, птицу и зверя,
кузнечика и пчелу.
Никакого тебе ковчега – может, резиновая лодка.
Спасётся не тот, кто праведен,
а тот, до кого вовремя доберутся спасатели.
Рыба не спасётся,
зверь не спасётся.
Лебеди, утки спасут себя сами.
Хозяева не бросят корову, козу и петуха.
Может, спасётся котёнок,
из последних сил цепляясь за стену потонувшего дома.
Может, пёс, что несколько суток ночует на крыше –
она всё ещё виднеется над водой.
Мама с детьми, что замерли
на чердаке соседского, более высокого дома.
Старик не спасётся и в лодке –
враг не спит.
Старик спасёт, закрыв собой, женщину.
Украв на левом берегу все лодки,
как последнее зерно в тридцатых,
враг обстреливает эвакуацию.
Дело рук человеческих.
Зло в сердцах
пустых, как пробитые, сдутые мячи.
Называй по имени того, кто это сделал.
Имя ему легион.
Имя ему – целая страна.
Большое, роковое пятно
на карте мира.
Называй её – ту, что хочет повторить.
Называй, будто выбиваешь оружие.
Будто вонзаешь осиновый кол –
чтобы привязать лодку.
И ступить первый шаг.
2023
(Перевод с украинского)
***
Як тільки не називали:
велика вода, стихійне лихо,
всесвітній потоп —
але ні до чого тут стихія чи воля божа.
Ріка — поґвалтована,
гнана чужинцями,
накрила зелені поля, казкові діброви,
білі хати з дивами всередині,
вишневі сади біля них,
картаті багатоповерхівки,
все нажите і пережите,
рибу, птаха і звіра,
коника і бджолу.
Жодного тобі ковчега — може, гумовий човен.
Врятується не той, хто праведник,
а той, по кого вчасно сягнуть рятувальники.
Риба не врятується,
звір не врятується.
Лебеді і качки врятують себе самі.
Господарі не покинуть корову, козу і півня.
Може, врятується кошеня,
що з останніх сил чіпляється за стіну потопленого будинку.
Може, пес, що кілька діб ночує на вершечку даху,
який ще видніється над водою.
Мама з дітьми, які завмерли
на горищі сусідського, вищого дому.
Старий чоловік не врятується і в човні —
ворог не спить.
Старий врятує, закривши собою, жінку.
Вкравши на лівому березі всі човни,
як останнє зерно у тридцятих,
ворог обстрілює евакуацію.
Справа рук людських.
Лихо сердець
порожніх, як пробиті, здуті м’ячі.
Називай на ім’я того, хто це вчинив.
Ім’я йому легіон.
Ім’я йому — ціла країна.
Велика, фатальна пляма
на карті світу.
Називай її — ту, що хоче повторити.
Називай, наче обеззброюєш.
Наче встромляєш осиковий кілок —
аби прив’язати човен.
І ступити перший крок
ID:
1015580
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.06.2024 03:30:44
© дата внесення змiн: 16.06.2024 03:31:25
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|
