О ні ти не вмер!...ти - будеш жити в піснях...
Твоя пісня, то - біла птаха у небі.
Нахилить сонечко весни до гір Карпат
Зацвіте червона калина для тебе.
Прощається золота осінь з тобою
Старі дуби тобі вклоняються до ніг.
Вмивається небо гіркою сльозою...
Встеляє квіти... сіє перший білий сніг.
Злетів,так рано сизокрилий птах у даль
Отой ,що будив співом Карпати гори .
Лишив глибоку рану на серці ,печаль
Схилили голову над ним осокори.
Обірвалась струна пісня лебедина
Трембіти голос ,так бентежно лунає.
Затужила за тобою вся родина
Золота осінь кленовий лист встеляє.
Богдане, ти - соловейко України
Тобі голос виточив, як алмаз Господь.
Щоб голосним дзвоном будив цвіт калини
В снігах розквітав первоцвіт - душа, і плоть.
