Блідо-рожева троянда
В саду розцвіла досвітаннім,
Цей спалах краси незвичайний
Навіки у душу запав.
І крапля роси на пелюстці
Під сонним ще променем сонця
Скотилась повільно до долу,
Мов чиста і ніжна сльоза.
П’янкий аромат я відчую,
Коли нахилюся до неї,
Губами торкнуся пелюстки
Й від щастя на мить я замру.
Та гострі колючки у неї,
Їх треба весь час стерегтися,
Та саме вони так відверто
Підкреслюють квітки красу.
Один тільки раз уколовшись
Ти будеш про це пам’ятати,
А може й не будеш від щастя,
Що вічну царівну знайшов.
Красу ти її незрівнянну
Завжди бережи мов зіницю,
Бо блідо-рожева троянда
Уже не розпуститься знов.
