Хтось пішов вже давно...
Оглядаєшся ти все одно,
Як почуєш чи голос, чи сміх за своєю спиною
Ніби тут серед нас
Метеором летів і погас...
А із тисяч облич лиш байдужість витає стіною.
Хтось іде в небеса...
А сльоза на щоці, як роса
Прохолодою зранку омиє нескошені трави
Та шепочуть уста
Полум'яні слова неспроста
"Не чекай від життя ані шани, ні грошей, ні слави..."
Ти приходиш у світ
Як тендітний весни первоцвіт
І зламати тебе намагається сила стихії
Лише твоя душа
Всім незгодам дає відкоша
Залишаючи серцю нездійснені мрії й надії
На непевнім шляху
Ми підвладні німому страху,
Що якась випадковість зруйнує збудовані плани
Та життя лише мить
Наша доля ніколи не спить
І дарує можливостей нових цілі океани.
25.10.24
