Я знищував себе стражданнями і болем
Забув про втіхи і упивався власним горем
Цей шлях руйнації став чистим полем
Де я стояв мов ржавий металевий голем
Мої думки тримали мені руки й ноги
Я так хотів піти, але не мав такої змоги
Віч-на-віч у пітьмі із почуттям тривоги
Та гордість не дає просити допомоги
І тільки втративши себе значну частину
Я відпустив минулого страшну провину
Про те що мало не згубив в собі людину
Яка шукала марно свою світлу половину
