Страждай крізь сльози і сиве волосся.
Працюй, мов скажений, не знаючи втоми.
Пізнай лишень штрих, що зникає в колоссях,
Яких поростив, а вони, мов судоми,
Ламають кістки твого кволого тіла.
І далі боротись тобі вже несила.
Беззахисно ти споглядаєш на Небо,
А там лише птах розкрив свої крила.
…………………………………………………..