Шкода що розум мій не може
Рукам надати справжніх сил
І серце вже не домоможе
Душі звільнитися з-під брил
Створить не можуть мої руки
Той образ вірно що кохаю
Не певні з пензлем мої рухи
І знову й знову я страждаю
Дивлюсь на тебе, тільки мрію
Щоб бути разом, але мить
І я від заздрощів знов тлію
Час неможливо вже спинить
Якби я міг, то зобразив би
Все те що міститься в душі
І полотно ожило б мовби
Мов милозвучніші вірші
І погляд впевнений в бажанні
Знов бути рядом як раніш
Але все схвалено в проханні
Близьким не бути бо вже гірш
Палає полум’я свободи
У нас немає часу, краски
Не зобразять твоєї вроди
А ти від часу хочеш ласки
Чому не разом, зрозуміти
Не можу я, лиш точно знаю
Без тебе я не міг творити
Бо лиш одну тебе кохаю
30.03.2005 (Яресько Я.М).
