"Пишу тобі листа...
Пробач, що не писала
Раніше...Не могла,
Чи просто забувала...
Прости, пробач...та пізно
Змогла я написати.
Раніше не хотіла -
Не було що сказати.
А зараз все інакше -
Хвилина каяття...
Ну, як у тебе справи?
Як твоє життя?
Побачить тебе хочу,
Скучала за тобою...
Що скажеш? Чи приїдеш
Побачитись зі мною?
Поглянуть тобі в очі
Так хочеться мені.
У добрі та хороші-
Найкращі на землі.
Почути голос ніжний,
До болю тепллий та дзвінуий.
Цей голос найрідніший у пам'яті моїй.
Твої погладить руки,
Їх поцілувати.
Нехай, вони у зморшках...
Цьог не хочу знати.
Я розповім тобі про те,
Чого в листі не написати.
А так багато вже на серці...
і так вже хочеться сказати.
А час кудись летить?
Куди? А може, ти і знаєш...
При зустрічі мою
Загадку розгадаєш..."
Я допишу листа...
А що його писати?
Все те, що так хотіла,-
Листом не передати...
Проте, беру конверт,
Заклеюю дбайливо.
На пошту я іду
Спокійно не квапливо...
Та відповідь на лист
Ніхто не зможе дати,
Бо вже давно нема
У нього адресата...́́́́́́