Виходить біль натужним стоном,
Що душу й серце розрива…
Коли прославлену ікону
Топче розлючена юрба.
Демократичними рядками
Мов павутинням обвива…
І демос прагне перемоги,
Для себе: щастя та добра.
Гординею закрило очі,
Заклало вуха до мольби.
Але вуста душі шепочуть:
Прости нас Господи, прости!
Не слід давати хрест чужинцям,
Вони його не понесуть.
Та й без хреста журби тяжкої,
Свої ще й своїх погризуть.
В країні попратих законів,
В країні круговерті влад,
Стає потреба сили волі.
Потреба жорстко внести лад.
Хай не введуть в оману коси,
І вишиванки на панах…
Бо їхня щирість то мов роси,
Як сходить сонце – все зника.
В подертих чоботах та в бруді,
Іде сьогоднішнє буття…
А хтось ще б’є себе у груди,
Що він країну підійма.
Хто прагне влади в Україні
Хай усвідомить назавжди:
Що той народ є вельми сильний.
І все це Богу завдяки.