ВІН сидів на пагорбі. Попереду виднілася дорога, по якій, напевне, пройшлося чимало народу. А за дорогою тихо плила річка, в якій купалися теплі промені невблаганного сонця. Над річкою росли прекрасні верби. Їхнє гілля ледь-ледь хиталося від теплого вітру. Та цього уже не помічав, задумливо сидівший на пагорбі, юнак.
ВІН думав. Зараз мала вирішитися ЙОГО доля. Ні, не так. Зараз мала змінитися ЙОГО доля. Змінитися… Та в який бік. ЙОГО охоплював страх. ВІН все розумів, та не хотів нічого міняти. Гордість брала верх. ВІН не хотів відступати. Та й куди… Хіба що в прірву. Зараз все мало вирішитися. І це на краще.
На дорозі з’явилася постать, яка повільно наближалася. Це був ЙОГО друг, ЙОГО найкращий друг. У НЬОГО їх всього було троє. Зате найкращих. ВІН дивився на свого друга і прекрасно знав, що зараз мало відбутися. Знав… Та ЙОМУ було байдуже. ВІН все вирішив давно. Вірніше не ВІН, а вони, ЙОГО друзі. ВІН не ворушився. ЙОГО друг підійшов і сів за кілька метрів від НЬОГО. Не біля НЬОГО, а за кілька метрів від НЬОГО. Почалось. ВІН все знав давно, але хотів перевірити. Що ж, вибір настав.
На дорозі з’явилась ще одна постать. Це був ЙОГО другий друг. Він йшов повільно, але впевнено. В річці зупинилися діти, які до цього бризкали одні на одних водою. Цікаво, чого б це. А…, зрозуміло. Їх сварили батьки, які раптово вигулькнули з-за верб. Дійшов. Другий друг на хвилину зупинився, а потім присів біля ЙОГО першого друга. Що ж, вибір зроблений.
За хвилину з’явився третій друг. Він йшов досить швидко, не дивився в сторони. Він сумнівався. Це було добре видно, та ніхто не знав чим це було викликано. Зупинився. Пройшла хвилина… друга… третя. Він опустив голову додолу і присів біля ЙОГО першого та другого друзів.
Вибір зроблено.
ВІН встав. Поглянув на своїх колишніх друзів і просто пішов, ніяк не реагуючи. ЙОМУ було байдуже. ВІН все знав давно, та вибір був зроблений щойно. ВІН розумів. Усе. Кінець. ВІН йшов вперед і знав, що лише перегорнув сторінку у товстій книзі життя. Перед ним був чистий листок, а в його руках була чорнильна ручка… ВІН сам писав свою історію. ВІН сам міняв свою долю. І це було на краще.
З власного життя.
15 липня 2009р.
Оценка поэта: 5 ВІН встав. Поглянув на своїх колишніх друзів і просто пішов, ніяк не реагуючи. ЙОМУ було байдуже. ВІН все знав давно, та вибір був зроблений щойно. ВІН розумів. Усе. Кінець. ВІН йшов вперед і знав, що лише перегорнув сторінку у товстій книзі життя. Перед ним був чистий листок, а в його руках була чорнильна ручка… ВІН сам писав свою історію. ВІН сам міняв свою долю. І це було на краще. Дійсно дуже сильно пройняло.
Фенікс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ВІН встав. Поглянув на своїх колишніх друзів і просто пішов, ніяк не реагуючи. ЙОМУ було байдуже. ВІН все знав давно, та вибір був зроблений щойно. ВІН розумів. Усе. Кінець. ВІН йшов вперед і знав, що лише перегорнув сторінку у товстій книзі життя. Перед ним був чистий листок, а в його руках була чорнильна ручка… ВІН сам писав свою історію. ВІН сам міняв свою долю. І це було на краще. Дійсно дуже сильно пройняло.
