А я сумую за Тобою,
як соловейко за весною.
Та все ж моя журба розтане,
як сніг,
у день погожий і весняний!
Я закохаюсь в Тебе знов.
Оце ж ВОНА прийшла-ЛЮБОВ.
Любов,любов,та годі слів!
Любить потрібно щиро й безкорисно.
Не так,як хтось-кричить на цілий світ.
Але в душі-порожньо і нечисто.
Тобі хотів би також побажать:
люби,як хочеш щоб Тебе любили.
Серця поєднують ці почуття
І жити надають нам сили!
Кохай відверто,щиро і велично,
якщо коханий заслуговує на це.
Хоч часто важко нам судить правдиво,
Любов затьмарює усе.
Кохай,кохай і будь коханою,
неси крізь бурі почуття.
Комусь також будеш жаданою,
Любов не має вороття.
Любов і ненависть-так було вічно,
одну від одної їх відділяє крок.
Щасливі ті,хто протягом життя,
Женуть його з своїх думок!
Хай зникнуть між нами невзгоди,
Крізь час пронесім почуття.
На дрібниці закриємо очі,
Не таке вже і довге життя.
Пробач мені мої образи,
пробачу й я Тобі твої.
І все ж скажу Тобі я щиро,
Кохаю лиш Тебе, повір!!!
А що робити, коли не заслуговує, та забути неможливо...
Як гарно....
