В морі шторм страшний гуляє,
кораблі вперед жене!
Вийшов брате погуляти?
Та навіщо ж руйнувати!
Ти вгамуйся,заспокойся,
ніжно море приголуб.
Заспівай веселу пісню,
Про журбу свою забудь.
Часто й ми впадаєм в журу
Що депресією зветься.
Як же зрозуміти нам,
що любов вже не вернеться.
Не вернеться? Так це правда… .
Мож її і не було!
Може була? Хай вернеться,
Ворогам усім на зло!
Вітер стогне,вітер виє,
чорні хмари наганя.
Він страждає,він лютує,
Що ж це в нього за біда?
Може знову закохався?
Знов не ту він полюбив?
Як же знати,зрозуміти,
чиє серце полонив?
Вона гарна,добра,мила.
Може любить не його?
Знову ця дилема стала.
Якщо любить,то кого?
Знову мучить,шаленіє
сумнів, серце захопивши.
Хто ж його розвіє щиро,
всі незгоди погубивши.
Може Ти, моя кохана,
Лиш єдина в цілім світі,
Зможеш щиро полюбивши,
Сумнів цей пустить за вітром.
Ти лебідко білокрила,
покохай мене одного.
Вірна,щира і кохана,
По житті Ти будь небого.