Мелодія душі у кожного є різна,
І нам ніколи її не зрозуміть.
У когось біль чи радість, або пісня.
Хтось плаче, і не скаже, що болить.
Болить, пече і серце розриває...
А ти терпиш, бо віра є.
І просиш Бога, та сили вже немає,
Щоб вистояти день, а може одну мить.
Та треба вірити, надіятись, любити,-
"Бо кожен фініш,- це по суті старт,-
Так говорила мудра поетеса,-
І за минулим плакати не варт".
Бо кожен з нас є смертним на землі,
Й не знає точно, де він буде завтра.
Отож, просімо в Бога, поки ще живі,
Щоби не дав нам хоч би раз упасти.
І бережімо ту мелодію душі,
Що настигає в кожному сердечку.
Щоб не вернутися назад,
І не згадати все, починаючи змалечку.