Наснився мені дивний сон,
В ньому відчувався важкий тон,
Неначе хтось тобі грубить довкола,
Неначе все це історія замкнутого кола.
Та враз тут ромашки появились,
Вони так чітко мені наснились.
За ними стояла красива людина,
Але спочатку подумав, що це дитина,
Приглянувся все ближче і ближче,
І зрозумів, що це повнолітня людина.
Та час так для неї летить,
А доля, нажаль, на місці сидить.
Кружляють дивні і сірі птахи,
Забрати красуню хочуть далеко,
Там не видно будинків дахи,
Спаси її ніжна лелеко.
Стільки сліз і крові проливала,
За неї своє щастя віддавала,
А зараз ти спокійно спиш,
На одному місці сидиш.
Встань, здійми свої крила,
Покажи в чому твоя сила,
Не дай занедбати дівчину,
Бережи як свою дитину.
Ти стільки охороняла її,
Охороняй і всі роки свої.
Я молюсь за неї в цей час,
Молись і ти за ради нас!
Хай ці птахи сіруваті,
Застинуть на білій високій хаті.
Хай неодмінно ромашки цвітуть,
Хай бджоли навколо гудуть.
Не дай їм в обіду дівчину,
Бережи як свою дитину!
І в цей момент я проснувся
До вікна я повернувся,
Подивився на Україну,
І згадав цю дівчину!
