Снується темне плетиво думок
У світлій голові,тече струмок
Повз мури й башти,зіпсутий дворець,
Ідей фундамент зводить нанівець.
Струмок біжить,основи розмива.
Ісльози зодчого,і камінь ожива...
Ідей ланцюг мереживом листків
Нагору пнеться: той,що досі скнів
у темних ,невідомих підмурів'ях
Чекав:візьмися,друже,за руків'я
Свого меча-в пилюці він,у скрині.
Сам запалися й силу дай іскрині!
