Не чекай, поки слово зірветься,
Як лавина з засніжених гір,
Поки серце у грудях ще б’ється
Смуток свій поклади на папір.
Хай покличе це слово гаряче
У замріяну юності даль,
Хай сміється, сумує і плаче,
Знає посмішку, знає печаль.
Не чекай поки слово заб’ється,
Як у пастці замучений звір,
Поки серце у грудях ще б’ється
Виклик свій поклади на папір.
Слово ляже як радість і гнів,
Тихий спомин і трохи надії,
Як світанок замріяних днів.
Адже слово – це поклик до дії.
Не чекай поки слово озветься,
Як у тихому лісі луна.
Поки серце у грудях ще б’ється,
Слову ти віддавайся сповна.
