Тема: Покинута хата.
--------------------------
Стоїть стара самотня хата
На самім кра́єчку села...
На роки так вона багата.
Тут ненька рідная жила.
Стару, я бачу, кривобоку,
Але ж так серцю дорога!
Стоїть сама собі, нівроку,
Чомусь весь час нас вигляда.
Дивлюсь, схилилися ворота,
И тин давно уже упав...
І невимовная скорбота
І жаль за душу мене взяв.
А на подвір"ї, як раніше,
Цвіте собі старенький сад.
Лише,можливо,трохи рідше:
Не так, як десять літ назад.
Мій погляд пада на калину:
Неначе дівчина в вінку...
І знову думкою я лину
В дитинство, що не поверну...
Я раптом чую голос мами.
Обличчя бачу молоде...
Якими ж треба йти стежками,
Щоб повернуть мені усе?..
гарно, повернули в дитинство до бабусі.Такаж сама хата у них в селі і була 
